В цьому розділі Ви можете продивитися фотографії, пов'язані з життям легендарного кошового отамана Петра Калнишевського.

ОСВЯЧЕНОГО ПОМІСНОГО СОБОРУ
УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
«ПРО КАНОНІЗАЦІЮ ПРАВЕДНОГО ПЕТРА БАГАТОСТРАЖДАЛЬНОГО (КАЛНИШЕВСЬКОГО), ОСТАННЬОГО КОШОВОГО ОТАМАНА ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ (1691-1803 рр.)»

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

   Освячений Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату, що зібрався у Золотоверхій обителі Архістратига Божого Михаїла у місті Києві з нагоди ювілею 900-ліття цього монастиря та 1020-ліття Хрещення Київської Руси-України, після старанного дослідження життя і подвигу сповненого ревності по Богу і любові до ближніх праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського), останнього кошового отамана Запорізької Січі, знаходить нині вчасним канонізувати і приєднати до лику святих цього праведника.

   Його заслуги, авторитет, змушена була визнати Катерина ІІ. За доблесть у російсько-турецькій війні 1770 року вона оголосила подяку Війську Запорізькому, а кошового було нагороджено золотою медаллю з діамантом.
   Петро Калнишевський розумів, що без економічної незалежності політична незалежність небагато варта. За десятиріччя його керівництва Запорозькою Січчю в безлюдних степах з'явилися сотні поселень, Запоріжжя фактично перетворювалось на економічно потужну державу.

   Так, Петро Калнишевський видатний полководець, мученик за волю України, патріот. Та, як на мене, він передусім видатний державотворець. Саме він, бойовий отаман, заклав і економічні основи нашої незалежності.

   Хто зна, чи існувала б нині Україна в сучасних межах, якби не послідовна подвижницька довготривала діяльність Петра Калнишевського. Як справедливо пише академік Богдан Сушинський, «продовж двох років після обрання Калнишевського отаманом, російські чиновники вперто вимірювали та описували землі козацтва. З якого б дива така увага та старанність? Все пояснювалося просто: описані землі, як правило, віддавали потім російським аристократам, відставний генералам та офіцерам, новоспеченим поміщикам.

   Петро Калнишевський народився в 1691 році у селі Пустовійтівка, що на Роменщині. Тут знають і шанують його як останнього кошового отамана Запорозької Січі. Усе своє життя він віддав службі у Війську Запорозькому. А воно було у нього довгим і досить щасливим. Бо ж боровся за віру православну та волю українського народу. Без перебільшень можна стверджувати, що всі 112 прожитих років на рубежі трьох століть – XVII, XVIII, XIX – були віддані служінню Господу Богу, економічному збагаченню та розбудові України.

   Петро  Калнишевський...  Ця  постать  овіяна  легендами...  При  в'їзді   до древнього міста Ромни перед очима постає монумент на Покровській  горі.  Цей пам'ятник останньому кошовому отаману Запорозької Січі Петру  Калнишевському спорудили його земляки влітку  1990  р.,  готуючись  до  300-річчя  від  дня народження «козацького батька». Встановлено його на  місці,  де  знаходилася до 1908 р. Покровська церква,  збудована  на  кошти  останнього  кошового  і освячена 1770 р. Тривалий час його ім'я було оповите таємницею.  Хто  він  — борець чи жертва, царський сановник, котрий впав у немилість, чи мученик  за кращу  долю  України?  Чому  світова  громадськість  схиляє   голови   перед легендарним лицарем?

   Петро Іванович Калнишевський (1690-1691, Пустовійтівка — 12 листопада 1803) — останній кошовий отаман Запорозької Січі у 1762 та 1765—1775 роках. Православний святий (вшановується як Петро Багатостраждальний).