Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
|
У розділі матеріалів: 13 Показано матеріалів: 1-10 |
Сторінки: 1 2 » |
У квітні 1648 року польське військо вирушило на того, щоб об'єднати свої сили, поляки розділилися: чолі з Іваном Барабашем рушили Дніпром, а невеликий загін кінноти, очолюваний сином коронного гетьмана Стефаном Потоцьким та козацьким комісаром Шембергом, — берегом. Разом польські війська налічували близько 4 тис. воїнів (1,5 тис. вояків з польського регулярного війська та 2,5 тис. реєстрових козаків). «Соромно посилати велике військо проти якоїсь ганебної зграї підлих холопів», — казав молодий С. Потоцький. За авангардом рухалися основні сили польської армії на чолі з Миколою Потоцьким. Усі війська мали з'єднатись біля Кодака. Б. Хмельницький добре знав, що діється у ворожому таборі, оскільки головним човном флотилії реєстрового козацтва командував М. Кричевський, гетьманів кум. |
Козацький флот з’явився в половині XVI ст. і до найбільшого розвитку дійшов в 1620-1630-тих роках. Козацькі кораблі звалися човнами або чайками; назва чайка, з походження, мабуть, турецька, уживалася рідше. Боплан в "Описі України" подав докладний опис і рисунки козацького човна. Човен був довгий коло 20 м., широкий 3-4, глибокий 2,5 м. Основою човна був пень верби або липи, коло 15 м. завдовжки; на ньому набивали борти (боки) з дощок, довгих на 3.20 до 3.80 м., одні на другі, аж човен дійшов до наміченої довжини ї ширини. По зверхній стороні човна привязували довкола вязанки очерету; вязки були грубі, як бочівка, привязані міцно липовими або черешневими вужівками, щільно притикали до себе. Середина човна була поділена поперечними дошками на перегороди, помосту поверха не було. Човен мав дві керми, по обох кінцях так, що легко було плисти в кожну сторону. |
В ХVІ столітті на півдні України за Дніпровими порогами почала формуватися велика воєнна сила. Це були козаки. Вони захищали кордони України від нападів татар, ходили походами у Крим, щоб визволити невільників. Козаки стали осередком краінської державності. На початку свого існування козаки немали флоту, а отже не могли впливати на події на морі, і це було значним недоліком. Козаки почали замислюватися над створенням флоту. Часто бувало, що вони захоплювали якесь місто, а в цей час невільників вже везли човнами в інші місця. Потреба у власному флоті стала очавидною. |
Буйне, нестримне козацтво легко могло піти на бездоріжжя та пропасти в нетрях анархії. Але найшлися талановиті, ідейні поводирі, такі як Дмитро Вишневецький, Сагайдачний, Михайло Дорошенко, що зуміли опанувати небезпечну течію й перетворити козацькі ватаги у правильне, дисципліноване військо. Вони очистили козацькі ряди від усякого шумовиння й анархічних елементів, до війська людей втягнули осілих, зв‘язаних із землею та хліборобством, кинули між Козацьке військо нові гасла й дали стану нові завдання. Козаччина почала прислуховуватися до змагань усієї України, пройнялася ідеєю оборони віри й народу, зрозуміла необхідність політичної організації, зацікавилася культурою – почула себе частиною громадянства та його представником. Запорозьке військо стало українським національним військом. |
Вирішну ролю в козацькому війську мала піхота. З початком битви піхотинне військо пробувало в таборі, під охороною таборових возів. Коли кіннота почала вже герці й увага ворога звернулася на цеї, виходила піхота, стараючись непомітно підійти до ворожих позицій. Під Хотином 1621 р. наперед вибігла кіннота, а потім піхотинці «лізуть по землі під турецький табор». Таксамо в бою з поляками під Куруковом 1625 р. козаки зробили вилаз із табору: спершу пустилася кіннота, а піші «на черевах лізли по землі».
|
Оскільки протягом багатьох сотен років українці були змушені битися як з відносно "важкими” (за військовим обладунком та тактикою) воїнами Європи – гоплітами, генуезькою піхотою, лицарями європейських орденів і т.д., так і з "легкими” воїнами-кочовниками сходу, відповідно бойове мистецтво українців, зокрема козаків має певні особливсті. |
В Україні перші гармати з'явилися в кінці 14 ст.
Зважаючи на велику вагу та громіздкість перших гармат, їхню невисоку скорострільність,
вони застосовувалися для оборони замків. Велика вартість перших гармат
обумовила те, що в українських містах їх було ще небагато. В 1471 р. у Вінниці була 1 гармата, в Чуднові – 3, а в Житомирі
– 4 великі гармати і 5 тарасниць. В 15 ст. в Україні вже почалося
власне виготовлення гармат. |
На малюнку зображено спорядження пішого козака: ключ для заведення коліщатного замка. кошіль (гаман), бараш - мішечок для куль, сумка для дрібничок, однозуба виделка, ложка з чохлом, келеп (бойовий молот), чекан (бойова сокира), натруска, порохівниця і т.д. |
На малюнку зображені козацькі порохівниці та приладдя для ладування зброї, ладівниці однорядна та дворядна, козацькі гармати та шаблі. |
Була у січовиків своя артилерія. Деякі історики вказують, що Січі
постійно, було 50 гармат. Жоден запорозький кінний загін не виступав
у похід без артилерії. Серед козаків були особливі військові чини, так
звані пушкарі, які відали артилерією, а для розміщення гармат існувало
окреме приміщення, пушкарня. Однак головною рушійною силою січовиків було кінне військо.
У народних піснях і думах козак без коня майже немислимий. Лише верхи
на коні можна було наздогнати такого невловимого і всюдисущого
вершника, яким був татарин, особливо буджак. Кінь необхідний був і для
стрімкого, упереджувального походу, і для блискавичної атаки ворожого
табору. Кращих коней запорожці частково розводили у своїх власних
степах, частково здобували у татар; витривалість, прудкість і порода
запорозьких коней відомі були в Польщі, Росії і навіть
у Західній Європі. |
|
|